Ми займались збором інформації про навчальні заклади Пущі-Водиці, і в цей час з редакції прийшло завдання відвідати «Ковчег». «Невже це школа з такою дивною назвою?» – здивувались ми і почали з’ясовувати деталі.

Мешканці Пущі-Водиці говорили по-різному: «Це дитячий будинок», «Там живуть проблемні підлітки», «Це сиротинець», «Не сиротинець, у дітей є батьки, і вони повертаються в сім’ї», «Та ні! Це взагалі церковна школа!». – Голова пішла обертом від розмаїття інформації. Заплутало ще більше: «Там взагалі сім’ї переселенців живуть!». Так що ж за таке таємниче місце є у нас в Пущі? Це ми дізнались на місці.

Центр соціальної реабілітації для дітей «Ковчег», що знаходиться на сьомій лінії, наче Ноїв ковчег(вибачте за тавтологію) зібрав та об’єднав в собі всі хороші «плітки», які ми встигли дізнатись про нього.

Цей заклад виявився зовсім не табором строгого режиму для малолітніх злочинців, а привітним домом, де дітям, що зіштовхнулись з проблемами на шляху до дорослішання, готові надати допомогу та підтримку. Допомога ця полягає не у нудних читаннях моралі про те, як правильно себе поводити, а у взаємовідносинах та програмі, яка відкриває для підопічних яскравий та дружній світ. Період реабілітаційного перебування в центрі становить дев’ять місяців, але є діти, котрі залишаються на довший час.

До кожної дитини тут особливий підхід. Комусь потрібно позбутись своїх жахів, хтось потребує турботи та підтримки, а комусь потрібна порада та розуміння. Коли ми спілкувались з директором Жанною Зубко, було помітно, що у своїй розповіді вона щиро опиралась в першу чергу на потреби самих дітей, а не на потреби закладу. Розказуючи про футбольне поле – проект-мрію, котрий скоро може стати реальністю, – Жанна в той же час згадала про дівчинку, котра захоплюється футболом не менше тутешніх хлопців. І тут же розмова від побутових тем переходить до

Пущанцы любят свою малую родину. Они пытаются сохранить ее первозданную чистоту и природную гармонию.

Когда рядом миллионный мегаполис, сделать это непросто – гадящее шашлычно-жвачное быдло, простите за резкость, неистребляемо.

Но есть у нас люди готовые к безвозмездному и мирному труду во имя абстрактного общего блага.

Они способны не только на разовую акцию, но и на систематическую организационную работу по благоустройству своего микрорайона. Именно такие люди объединились два года назад в Пуща-Водице. С ними хочется быть в месте, равняться на них.

Сегодня состоялся очередной субботник. К активистам присоединились ученики 104 школы, представители общественной организации «Наша-Пуща». Не ожидая помощи городских властей, люди самоорганизовались, приобрели инвентарь, расходные материалы.

Работа кипела не только в одной локации, а минимум в четырех местах по всей Пуща-Водице.

Фотоотчет прилагается. 

Ще кілька століть тому вплив людини на природу був незначним, проте після науково-технічного прогресу все змінилось.

Значного удару по природі нанесла екологічна криза ХХ століття, котра охопила цілий світ. Через конкуренцію між Сходом та Заходом за першість на ринку кількість токсин за 35 років зросла у 36 разів. Зареєстровано більше 9 мільйонів штучно отриманих речовин, котрі наносять непоправну шкоду середовищу.

Україну не оминув згубний вплив людини на природу, тому Чорне та Азовські моря, на превеликий жаль, знаходяться у зоні екологічного лиха.

Чи задумувались коли-небудь ви скільки часу розкладатиметься залишений у лісі одноразовий посуд? – Близько 550 років, а це означає, що жоден шматок пластику на нашій планеті ще досі не розклався.

Екологічна ситуація в Україні є критичною, адже площа сміттєзвалищ дорівнює

 Спільне в них, окрім безцінного внеску у відродження української культури, те, що їх іменами відтепер називаються дві вулиці Пущі-Водиці.

Замість імені керівника київських більшовиків, партійного діяча та армійського комісара Яна Гамарника, який до всього ще й закінчив життя самогубством, одна з наших вулиць тепер носить ім'я американської співачки Квітки Цісик, чия сім'я покинула Львів перед приходом радянської влади. У 80-их роках Квітка записала два унікальні альбоми з українськими піснями, які досі вражають якістю музичного оформлення та виконання. Квітка Цісик загинула зарано від тяжкої хвороби, раку молочної залози.

Замість вулиці Червонофлотської багато хто з нас тепер живуть на вулиці